БО́ЖКАННЯ

БО́ЖКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бо́жкати. Наче крізь сон, чув [Роман] плач і божкання матері (Головко, II, 1957, 607). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 212.