НЕОСЯ́ЖНО

НЕОСЯ́ЖНО. Присл. до неося́жний. Степ під небом розкинувся неосяжно великий (Тулуб, В степу.., 1964, 23). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 350.