НЕОЗО́РО

НЕОЗО́РО. Присл. до неозо́рий. Далина борами лине неозора (Сос., Солов. далі, 1957, 27); Неозоро стелилася рідна земля (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 590). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 348.