НЕНАВМИ́СНЕ

НЕНАВМИ́СНЕ. Присл. до ненавми́сний. Воля ненавмисне розбив термометра, коли струшував (Ю. Янов., II, 1954, 33); Дівчина ненавмисне торкнулась зірчастої дірочки на носку [сандалика] (Ів., Вел. очі, 1956, 16). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 341.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

НЕНАВМИ́СНИЙ →← НЕНА́ВИСТЬ

T: 55