НЕКВАПЛИ́ВО

НЕКВАПЛИ́ВО. Присл. до неквапли́вий. Надія неквапливо складала у кошик посуд (Чорн., Красиві люди, 1961, 50); Тихими літніми вечорами у затишному садку неквапливо оповідав він про свою молодість (Хижняк, Тамара, 1959, 16); Дуби ростуть поволі, неквапливо (Рильський, III, 1961, 208). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 327.