НЕЗГРА́БНО

НЕЗГРА́БНО. Присл. до незгра́бний. Замість відповіді, я незграбно поцілувала її в очі (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 76); На шостому поверсі Мединська тричі постукала у двері, незграбно оббиті драною клейонкою (Руд., Остання шабля, 1959, 34); Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись .. ідеї у вузькодумних сучасників (Л. Укр., IV, 1954, 134). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 315.