НЕЗАМО́ЖНИК
НЕЗАМО́ЖНИК, а, ч. Незаможний селянин, бідняк у період до колективізації села. Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (Цюпа, Три явори, 1958, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 309.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НЕЗАМО́ЖНИЦТВО →← НЕЗАМО́ЖНИЙ