НЕЗІПСО́ВАНІСТЬ

НЕЗІПСО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. незіпсо́ваний. Час від часу злодійкувато зиркала [Лариса] на Марію і знову ховала очі. Та господиня розцінювала це як сором’язність, душевну незіпсованість (Руд., Остання шабля, 1959, 321). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 318.