НЕДОСТА́ТНЬО

НЕДОСТА́ТНЬО. 1. Присл. до недоста́тній. Мало ми вчимося у класиків, недостатньо знаємо життя (Мал., Думки.., 1959, 62). 2. у знач. присудк. сл. Не вистачить, не досить; мало. Одної червоноармійської рішучості, готовності іти на трясовини та багнища Сиваша тут недостатньо (Гончар, Таврія.., 1957, 692). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 299.