НЕДВИЖИ́МИЙ

НЕДВИЖИ́МИЙ, а, е, поет. Те саме, що нерухо́мий. Мати, бліда й недвижима, Впившись темними очима В його очі, вся німа, Ручки й ніжки обійма (Щог., Поезії, 1958, 192); Зціплий, недвижимий, Посинілий, страшенний, він лежав, Мов труп (Фр., XIII, 1954, 225). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 283.