НЕДАЛЕ́ЧКО

НЕДАЛЕ́ЧКО, розм. Присл. до недале́чкий. На вулиці там недалечко стояла Громадка людей невелика (Л. Укр., І, 1951, 345); — Ну, ось вже весілля недалечко, — побачимо, — гудуть дівчата (Вовчок, І, 1955, 189); На їхню [друзів за океаном] свободу вдягають вуздечку, А вже від свободи в тюрму недалечко (Мал., Запов. джерело, 1959, 43); Недалечко станції манячило село (Досв., Вибр., 1959, 30). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 282.