НЕДА́РОМ

НЕДА́РОМ, присл. Те саме, що неда́рма́. Наш Київ матір’ю недаром Усі міста братерські звуть… (Рильський, III, 1961, 98); Я непокриту голову свою схиляю низько. — Спіть, мої герої, ви полягли в кривавому бою, зложили ви життя своє недаром (Гонч., Вибр., 1959, 216). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 282.