НАТУ́РЩИЦЯ

НАТУ́РЩИЦЯ, і, ж. Жін. до нату́рщик. Тася стала працювати в Кандиби натурщицею (Дмит., Розлука, 1957, 143). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 220.