БИЧЕ́ЧОК
БИЧЕ́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до бичо́к1 1. Бичечків купили на випас (Барв., Опов.., 1902, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 171.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БИЧИ́СЬКО1 →← БИЧА́ЧИЙ