НАСІ́ЧЕНИЙ

НАСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насі́кти. Молодь всього світу перейшла Поле жнив, широке поле бою. Де зотліла бронзова стріла. Гострий спис, насічений хрестами (Воронько, Три покоління, 1950, 85); Обличчя бійців, блискучі, вмиті, насічені дощами, здавалось, були весь час злегка осяяні звідкись невидимим сонцем (Гончар, III, 1959, 307). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 189.