НАРИ́ТИ

НАРИ́ТИ див. нарива́ти4. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 171.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

НАРИ́ТНИК →← НАРИСУВА́ТИ

Смотреть что такое НАРИ́ТИ в других словарях:

НАРИ́ТИ

Нари́ти См. Ii. наривати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 515.

T: 207