НАПРЯМКИ́

НАПРЯМКИ́, розм. НАВПРЯМКИ́, присл. 1. По прямій лінії, найкоротшим шляхом; навпростець. Уралов повіз її [Галю] напрямки, там, де раніше й не їздив (Гончар,Тронка,1963, 296); Він помчав палубою навпрямки до капітанського містка, бо ведмідь перетяв шлях до трюму (Трубл., Лахтак, 1953, 62); На гору Олімпіада піднімалася напрямки й заросила халяви чобіт (Чорн., Визвол. земля, 1959, 194). 2. перен. Щиро, відверто; прямо. — Критися перед тобою не буду. Скажу напрямки. Мені Кіндрат Дорофійович пообіцяв зразу виписати твою додаткову оплату (Логв., Літа.., 1960, 73); [Приблуда:] Не вмію я багацько балакати, а скажу вам навпрямки, що ви мені дуже вподобались… (Крон., І, 1958, 161). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 164.