БИ́СТРЕНЬ

БИ́СТРЕНЬ, я, ч., діал. Бистрінь. — Ось дерева, гори-кручі, Онде бистрень клекотить. Прямовисне вниз летіти (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 462). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 167.