БЕШКЕТУВА́ННЯ
БЕШКЕТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бешкетува́ти. Буйне, завойовницьке бешкетування було саме в розпалі (Гончар, Таврія, 1957, 562); Бешкетування іспанців.. викликали обурення по всій країні (Іст. середніх віків, 1955, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 164.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БЕШКЕТУВА́ТИ →← БЕШКЕ́ТНИЦЯ