БЕРЛО́ГА

БЕРЛО́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що барлі́г 1, 2. Неначе з берлоги Медвідь виліз, ледве, ледве Переносить ноги (Шевч., І, 1951, 252); Тільки один димар нагадував, що то не берлога звіряча, а людська оселя (Мирний, І, 1949, 178). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 162.