НАКО́ВАНИЙ
НАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 107.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НАКО́ВЗАНИЙ →← НАКО́ЇТИ