НАДОКУ́ЧНО

НАДОКУ́ЧНО, рідко. Присл. до надоку́чний. Лежачи з бабусею на полу, я надокучно повторяв їй усе, що пам’ятав із книг (Горький, Дитинство, 1947, 136). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.