НАДДЕ́РТИЙ
НАДДЕ́РТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до надде́рти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 65.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НАДДЗЮ́БУВАТИ →← НАДДЕ́РТИ