БЕНЕ́РЯ

БЕНЕ́РЯ, і, ж. Лайливе слово, що вживається у значенні, близькому до нечиста сила, нечистий, біс. [Катря:] За мною оце проти середи бенеря гналась… (Кроп., І, 1958, 380); — Чого це тебе так рано тут бенеря носить, Самійле? (Коп., Земля.., 1957, 154). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 156.