БЕЛЕТРИЗО́ВАНИЙ
БЕЛЕТРИЗО́ВАНИЙ, а, е, літ. Дієпр. пас. мин. ч. до белетризува́ти. Вся повість [М. Білкуна "Валерій Коваленко"] скидається на белетризовану педагогічну лекцію (Рад. літ-во, 3, 1958, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 155.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БЕЛЕТРИЗУВА́ТИ →← БЕЛЕТРИЗА́ЦІЯ