НАВКИ́ДЬ

НАВКИ́ДЬ, присл., діал. Кидаючи з силою; кидькома. Трах! — кілком, мабуть, навкидь у ворота (Головко, II, 1957, 22). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 36.