НАВАНТА́ЖЕНИЙ

НАВАНТА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наванта́жити. По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу (Вас., І, 1959, 111); 3 настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 47); // у знач. прикм. В нас раз у раз під вікнами брязкіт навантажених возів, овечі та коров’ячі голоси (Л. Укр., V, 1956, 343); Химерним якимсь караваном ішли навантажені люди, і десь зникали в туманних обіймах Кампир-Равату (Ле, Міжгір’я, 1953, 149); // наванта́жено, безос. присудк. сл. Незабаром уже машину навантажено вщерть (Гуп., Скупана.., 1965, 258). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 24.