БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ

БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Безсоромний, нахабний. Горе тому, хто словами безчельними Грізну богиню образить здола (Л. Укр., І, 1951, 158). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 153.