НА́СИПКА
НА́СИПКА, и, ж. Нижня наволочка подушки, в яку насипається пух, пір’я і т. ін.; напірник. Дід Семен з розпореної насипки витягає жменю сіна і простягає Безсмертному (Стельмах, Правда.., 1961, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 185.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НАСИПНИ́Й →← НАСИПА́ТИСЯ1