НІ́РКА

НІ́РКА, и, ж. Зменш.-пестл. до нора́. Дивимося, а в землі дірочка. — Це тут цвіркун живе, — догадався я та й почав штрикати паличкою в нірку (Гр., І, 1963, 296); З своєї нірки вилізла лисичка, як стара бабуся, обіперлася гострою голівкою на лапку (Ів., Вел. очі, 1956, 39). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 426.