МСТИ́ВО

МСТИ́ВО. Присл. до мсти́вий. Писар мстиво й голосно зареготався (Н.-Лев., IV, 1956, 167); Після вчорашньої поїздки з штабу фронту Матусенко в бою мстиво одводив душу (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 85); Оченята блищали мстиво, вогнисто (Рибак, Зброя.., 1943, 166). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 818.