МРЕЦЬ

МРЕЦЬ, мерця́, ч. Померла людина; покійник. Палагна поправляла полотно на мерцеві, а її пальці чули холод мертвого тіла (Коцюб., II, 1955, 352); І помирали улітку менше. Ціле літо, бувало, місяцями немає ні одного мерця (Мур., Бук. повість, 1959, 28); * У порівн. Гузир м’яв у руці оповістку і зблід на обличчі, як мрець (Чорн., Пісні.., 1958, 76). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 815.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

МРИЧ →← МРЕ́ВО

Смотреть что такое МРЕЦЬ в других словарях:

МРЕЦЬ

ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО... смотреть

МРЕЦЬ

МРЕЦЬ, мерця́, ч.Померла людина; покійник.Палагна поправляла полотно на мерцеві, а її пальці чули холод мертвого тіла (М. Коцюбинський);І помирали уліт... смотреть

МРЕЦЬ

ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць). 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко). 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Не було вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Г. Хоткевич).... смотреть

МРЕЦЬ

мрець :◊ мрець \ не схоті́в би про люту, недобру жінку (ст): Його жінку знаю добре. Була собі нічого. Опісля стала такою, що навіть мрець її не схотів би. Це, певне, з жовчі (Селепко)... смотреть

МРЕЦЬ

імен. чол. роду, жив.мертвец

МРЕЦЬ

[mrec']ч.zmarły, nieboszczyk

МРЕЦЬ

мерця, ч. Померла людина; покійник.

МРЕЦЬ

(мн. мерці) corpse, dead body, the dead

МРЕЦЬ

Мрець, мерця́, мерце́ві, мерце́м; мерці́, мерці́в

МРЕЦЬ

див. мертвий

МРЕЦЬ

【阳】 死人

МРЕЦЬ

мерця, ч. Померла людина; покійник.

МРЕЦЬ

мрець іменник чоловічого роду, істота

МРЕЦЬ

мерця m zmarły, trup, nieboszczyk

МРЕЦЬ

Мярцвяк

МРЕЦЬ

(род. мерця) мертвец

МРЕЦЬ

див. МЕРТВЯК.

МРЕЦЬ

мрець, мерця

МРЕЦЬ

мярцвяк

МРЕЦЬ

мярцвяк

МРЕЦЬ

მკვდარი

МРЕЦЬ = МЕРЛЕ́ЦЬ

мрець = мерле́ць — 1) померла людина; покійник; за давніми ві­руваннями, мерці мали три дні на рік, коли відбувалися їхні сходини (Чистий четвер перед Великоднем, або Навський Великдень, — вес­няний збір; «коли жито цвіте» — літній збір; на Спаса — осінній збір); відвідують нібито свої хати під Різдво, на Великдень; помина­ють їх на Про́води (див.); неспокій­ні мерці блукають по землі та зав­дають людям шкоди; див. ще небі́жчик, упи́р. Гузир м’яв у руці оповістку і зблід на обличчі, як мрець (С. Чорнобривець); 2) зало́жні мерці́ — померлі неприродною смертю — вішальники, самогубці, замерзлі в дорозі, загиблі в бою та ін. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 378-379.... смотреть

T: 133