МОЦІО́Н

МОЦІО́Н, у, ч. Прогулянка на повітрі для відпочинку, лікування тощо. Напруга й моціон несподівано розбудили його апетит (Н.-Лев., IV, 1956, 121); Лікар Патрарі не тільки заріс густою бородою, а ще й дуже поповнів; відсутність моціону й сила харчів зробили своє діло (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 112); Добра годівля, дбайливий догляд, щоденні моціони сприяють швидкому росту й доброму розвитку телят (Хлібороб Укр.,,1,..1968,28). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 814.