БЕЗТАЛА́ННИК

БЕЗТАЛА́ННИК, а, ч. Безталанна, нещасна людина. Такий недотепа, такий безталанник був і Грицько Вареник, батько цієї самої дівчини (Мирний, І, 1954, 48). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 149.