МОРГУ́ХА

МОРГУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до моргун. [Старшина:] Гарна у його жінка, моргуха тільки велика!.. (Кроп., 1,1958, 501); Не з таких вона, щоб комусь голову закрутити. Не моргуха, не вертихвістка (Речм., Твій побратим, 1962, 85). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 801.