Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
морі́г = мурі́г = мурава́ = мурави́ця (зменшені — моріжо́к, муріжо́к; мура́вка, зменшено-пестливі — мура́вочка, мура́вонька) — густа, молода трава; опоетизований у народній творчості; див. ще трава́ 2. У теплому лузі моріг зелененький (пісня); Тихая долина, моріг зелененький. Я стояла й визирала, чи не йде миленький (А. Кримський); Широкий двір зеленіє моріжком (М. Коцюбинський); Зелений, як муріг (М. Номис); Прикрив ноги осокою, накрив очі муравою, жовте тіло ракитою (П. кубинський); Ой стежка да маленькая, муравочка зелененькая (А. Метлинський). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 376.... смотреть