МОКРОТЕ́ЧА
МОКРОТЕ́ЧА, і, ж., розм. Мокра погода з дощем, снігом. — Ну хто ж таки їздить на полювання, коли туман, коли за три кроки нічого не видно? Ваш шеф.. сидить тепер удома й на всі заставки кляне вчорашню мокротечу (Шовк., Людина.., 1962, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 782.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
МОКРОТИ́ННЯ →← МОКРО́ТА