БЕЗСПІ́РНИЙ

БЕЗСПІ́РНИЙ, а, е, рідко. Який не викликає заперечень; безперечний, загальновизнаний. Розвиток дрібного господарства є розвиток дрібнобуржуазний, є розвиток капіталістичний, раз є обмін; це — безспірна істина.. (Ленін, 32, 1951, 313). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 147.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

БЕЗСПІ́РНО →← БЕЗСПІ́РНІСТЬ

T: 137