МОВЧАЗЛИ́ВО
МОВЧАЗЛИ́ВО. Присл. до мовчазли́вий. Аж ось Аллан і на поріг. Сідав мовчазливо (Граб., І, 1959, 414); Був тут і дідусь.., мовчазливо поглядав з-під насуплених брів на море, щось думав (Збан., Мор. чайка, 1959, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 771.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
МОВЧА́ЗНІСТЬ →← МОВЧАЗЛИ́ВИЙ