МИ́ШКА

МИ́ШКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ми́ша. Ось маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки] (Фр., VI, 1951, 149); В сумний куток дивлюся з ліжка, де в срібнім сяйві тиха мишка по здобич вийшла з темноти (Сос., II, 1958, 403); * У порівн. Її тендітні пальчики, мов мишки, забігали (Мирний, III, 1954, 159). ◊ В кота́ й ми́шку гра́тися див. кіт. 2. діал. Судорога. Перед очима щось мутне забігало, щось темне заходило; підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка… (Мирний, III, 1954, 241). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 723.