МИ́СЛОНЬКА

МИ́СЛОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до мисль 1. Молодий отаман сидів, задумався та дививсь у воду — багато, мабуть, мав він собі мислоньок попередумувати! (Вовчок, І, 1955, 337); Востаннє, може, вп’юся, А мислоньки глибоко затаю… Піду в степи, у лузі загублюся (Рильський, II, 1946, 15). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 718.