МЕТИ́С

МЕТИ́С, а, ч. 1. Тварина або рослина, виведена метизацією. Тепер колгосп має 500 тонкорунних овець і 300 метисів (Колг. Укр., 7, 1958, 26). 2. Нащадок від шлюбу між представниками різних рас. Не раз спалахувала Канада повстаннями, що були затоплені в крові. Два рази повставали індійці і метиси і біла біднота під проводом французького революціонера Луї Рієля (Ірчан, II, 1958, 338). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 690.