МЕ́ННЯ

МЕ́ННЯ, я, с., діал. Імення. — Усе б я на тебе дивився, усе б я тебе слухав, усе б хотів, щоб ти мене взивала по менню (Кв.-Осн., II, 1956, 332). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 672.