МАЗИ́ЛО

МАЗИ́ЛО, а, с. 1. розм. Те саме, що масти́ло 1. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60). 2. діал. Квач (у 1 знач.). І мазниця, і мазило уже мені надостило (Чуб., V, 1874, 1061); Василько наготовив клейстеру, мазило і заховав усе в дуплі бука (Турч., Зорі.., 1950, 11). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 595.