МАЄСТА́Т

МАЄСТА́Т, у, ч., зах. Велич, величчя. А сонце звільна, велично і супокійно виринало в своїм маєстаті (Фр., VII, 1951, 149); [Голос покликача:] Оскаржений, що сам себе зве Парвус, образив тяжко маєстат святині і через те утратив право слова (Л. Укр., II, 1951, 531). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 593.