МІЖЦАРІ́В’Я

МІЖЦАРІ́В’Я, я, с. Період зміни царів, коли престол ніким не зайнятий. Поки між братами [великими князями Костянтином і Миколою] йшло листування і кур’єри їздили з Петербурга до Варшави (де жив Костянтин) і назад, в країні було фактично міжцарів’я (Іст. СРСР, II, 1957, 142); — Але видно, що латає Московщина свої дірки після міжцарів’я (Тулуб, Людолови, II, 1957, 459). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 729.