БЕЗМА́ТОЧНИЙ

БЕЗМА́ТОЧНИЙ, а, е. Який не має матки (про бджіл). Безматочним сім’ям дають маток з нуклеусів (Колг. енц., І, 1956, 64). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 134.