ЛОБОДЯ́НИК

ЛОБОДЯ́НИК, а, ч., заст. Хліб з лободою. [Олена:] Мати нагодують її [дитину] баговинням та глевким лободяником! (Кроп., І, 1958, 490). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 536.