ЛЕЖА́К

ЛЕЖА́К, а́, ч. 1. Горизонтальна частина димоходу. Він поліз на горище, оглянув лежак, знайшов там дірку, замазав її, і диміти перестало (Мокр., Острів.., 1961, 41); Побудували піч [у пташнику] для огрівання з довгим цегляним лежаком, що йшов уздовж всієї задньої стіни і глухого причілка (Добр., Тече річка.., 1961, 216). 2. Те саме, що тапча́н. Замість канапи стояв довгий цератовий лежак (Кобр., Вибр., 1954, 71); Десятки юнаків і дівчат в трусиках і купальниках бігали поміж лежаками (Руд., Вітер.., 1958, 312). 3. Лежачий вулик. Міністерство сільського господарства СРСР рекомендує до використання такі типи вуликів: лежак, двокорпусний, багатокорпусний та двостінний вулик (Бджільн., 1956, 14). 4. спец. Труба або певне устаткування, укладене, змонтоване в горизонтальному положенні. У донному водоспуску водовідвідна труба (лежак) проходить в основі земляної греблі (Довідник сіль. будівельника, 1956, 106). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 469.