ЛЕБІ́ДЧИК

ЛЕБІ́ДЧИК, а, ч. Робітник, який працює на лебідці (див. лебі́дка2). Біля електричних лебідок застигли лебідчики в чеканні команди (Руд., Вітер.., 1958, 252). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 458.